Технології збору та оновлення просторових даних, що застосовуються сьогодні на практиці, як джерельні дані широко використовують ортофотоплани та тривимірні цифрові моделі територій. Ці матеріали, з одного боку, у сучасних умовах можуть бути отримані досить швидко та ефективно, і, з іншого, дозволяють розв'язувати дуже широкий спектр задач, у яких потрібно знати місцезнаходження об'єктів у просторі.

Ортофотоплани

Незважаючи на високий рівень наочності та інформативності, властивих результатам сучасної аерокосмічної зйомки, виконання вимірювань на них не буде достатньо точним, поки не виконана їх ортокорекція. Ортокорекція (інакше — орторектифікація) — це спеціальне цифрове перетворення вихідного зображення, під час якого компенсуються спотворення, зумовлені впливом рельєфу знімаємої території, а також проєктивні та інші спотворення, що виникають під час зйомки. Внаслідок виконання цієї операції отриманий цифровий ортофотоплан має такі самі зображальні властивості, як вихідне зображення, і такі ж вимірювальні властивості, як карта.

Ортофотоплан може бути отриманий різними способами: шляхом цифрової обробки космічних знімків, аерознімків, а також знімків, отриманих безпілотними носіями (дронами). Технологія цифрової орторектифікації аерокосмічних знімків передбачає виконання зйомки з перекриттям (зазвичай 60% вздовж маршруту та 30% — між маршрутами), геодезичну прив’язку знімків за допомогою наземних контрольних точок, побудову цифрової моделі рельєфу, виконання орторектифікації та формування кінцевого продукту — ортофотоплана у вигляді цифрової мозаїки ортотрансформованих знімків.

Найбільш ефективне використання ортофотопланів для вирішення наступних задач:

- кадастр і землеустрій

- оновлення карт

- муніципальне управління

- моніторинг територій

- архітектура та будівництво

- геологічні роботи

- проектно-генеральні роботи

- створення базової картографічної основи для різних застосувань

Тривимірні цифрові моделі територій

Сьогодні все більше поширення отримують застосунки, де двовимірне представлення земної поверхні, яке забезпечує ортофотоплан, недостатньо, і користувачам необхідна повноцінна тривимірна модель. Таке уявлення забезпечується тривимірними цифровими моделями територій (або цифровими моделями місцевості), серед яких найбільш затребуваними є цифрова модель поверхні (DSM – Digital Surface Model) та цифрова модель рельєфу (DEM – Digital Elevation Model). Їхня різниця полягає в тому, що в DEM моделюється лише безпосередня поверхня (або рельєф) Землі, а в DSM включаються також тривимірні моделі всіх об'єктів, що знаходяться на рельєфі (звідувальні, будівлі, рослинність тощо).

Сучасні технології геоматики дозволяють отримувати DSM кількома способами:

- Фотограмметрична обробка стереознімків, отриманих у результаті аерокосмічної зйомки або наземної фотозйомки

- Лазерне сканування територій з літальних апаратів за допомогою лідарів

- Наземне лазерне сканування

- Обробка даних радіолокаційної зйомки з літальних апаратів.

Для отримання DEM на основі DSM використовуються різні методи цифрової обробки та фільтрації.

Якщо DEM використовується переважно для створення ортофотопланів, то сфери застосування DSM — муніципальне управління, проектування й будівництво, радіопланування, визначення обсягів, комп’ютерна візуалізація тощо.